АДВОКАТ
phone
  • 0977688441
ETOVКривой РогАдвокат по уголовным деламСтатьиЗАКОН чи СТАТИСТИКА. Хто переможе?
Контакты
  • Адвокат по уголовным делам
  • Владимир Деревященко
  • +38 0977688441
  • Написать нам
  • ул.Ленина,60 (2 эт.) оф.11, Кривой Рог 50099

ЗАКОН чи СТАТИСТИКА. Хто переможе?

-       В чому взагалі полягає діяльність вашої організації?

 

Насамперед – це правозахисна та інформаційна функції. Такий собі правовий всеобуч для населення. А в цілому спектр закріплених в статуті видів діяльності доволі широкий – від удосконалення системи підготовки спеціалістів у галузі надання допомоги населенню в опануванні спеціальними знаннями та навичками, направленими на захист життя та здоров’я від протиправних посягань та під час виникнення нестандартних ситуацій до підготовки молоді до служби у правоохоронних органах та інших силових структурах, проведення заходів щодо підвищення престижу такої служби.

 

-       Мені відомо, що Ви особисто займаєтесь ще й адвокатською діяльністю. Як поєднуються такі, можна сказати, протилежні напрямки?

 

Навпаки. На даному етапі розвитку нашого суспільства одним з найголовніших видів сприяння правоохоронним органам є максимальне унеможливлення порушень прав громадян з боку працівників владних і контролюючих структур. А такі несилові методи можливі тільки шляхом надання правдивої інформації цивільному населенню. Адже народна мудрість гласить: «Хто попереджений – той озброєний». Єдина, хоч і досить примарна в сьогоденні можливість захиститися від упередженого правоохоронця для пересічного громадянина є саме озброєність відповідними знаннями і впевненість у своїй правоті. А також стійкість і фізична витривалість. Додатковим фактором може служити негайний виклик адвоката та категорична відмова давати показання проти себе або своїх близьких.

Звичайно, виняток становлять люди, не здатні гідно витримати запропонований їм комплекс доказування їхньої вини. А таких, на жаль, як і у сумнозвісному 1937 році, переважна більшість.

Думаю, що у нас немає права ставити на них клеймо боягузів та зрадників. Кожен робить свій вибір сам. А далі – як кому вдасться. Жити всім хочеться…

 

-       Яка ж причина такого, можна сказати, антилюдського настрою у наших правоохоронних структурах?

 

Перш за все – планування роботи. Але не те планування, яке здійснює кожний державний службовець, а те, яке відбувається десь там «нагорі» і проходить поза згодою правоохоронців. На Криворіжжі це називається «План до двору». Тобто на початку звітного року вже чітко доведено до відома керівників місцевих підрозділів, скільки треба за поточний рік направити кримінальних справ до суду, на скільки епізодів, скільки повинно бути розслідувано та передано до суду справ за визначеними статтями Кримінального кодексу України та ін. Це на перший погляд може здатися якоюсь фантасмагорією, казкою про «Королівство кривих дзеркал». Але це існує в реальності. Тому зовсім ніхто не дивується, що Кривий Ріг є злочинним містом. Тільки на папері.

Найсумніше те, що рядові правоохоронці після нетривалого терміну проходження служби настільки піддаються професійній деформації, що сприймають подібні вимоги своїх «провідників», як належне. Пручатися не має ніякого сенсу. Тим більше, що вказівка з «високої» трибуни Криворізького міського управління внутрішніх справ чітко визначила пріоритети їхньої діяльності: «Рівень злочинності не повинен знизитися!».

Під час спілкування з нинішнім поколінням правоохоронців мені здається, нібито вони перебувають зовсім у іншій, ворожій для нашого суспільства реальності. Наприклад, нещодавно працівник слідчого управління цілком серйозно повідав мені про факт обміну «досвідом» з донецькими колегами щодо методів доказування фактів зберігання громадянами вибухівки. Звичайно, вважалося абсолютно нормальним те, що вибухівка потрапляла до цих громадян з легкої руки правоохоронців. На Криворіжжі так само потрапляють до громадян холодна зброя, наркотики або набої до вогнепальної зброї. І саме стільки разів на місяць, скільки заплановано зверху. Менше не можна, а більше не треба. Бо наступного року запланують більше. Ще в місті людей не вистачить…

Відповідно, методи «умовляння» громадянина зізнатися у зберіганні забороненої законом речі теж доволі прості. Пересічний українець часто виявляється настільки розуміючим ситуацію, що правоохоронцям навіть не доводиться застосовувати методи НКВС чи гестапо. Полякають протигазом, дадуть декілька стусанів – і клієнт «поплив», тобто згоден підписати все, що треба. Якщо ж «клієнт» намагається погратися в ідейного партизана, йому «допоможуть» більш радикальними методами. І навіть якщо людина виявляється настільки стійкою, що заради істини не пожалкує свого здоров’я, вирок суду буде однозначно обвинувальним. А невизнання своєї провини буде вважатися як спроба уникнути відповідальності. Інакше ніяк не можна, бо виникнуть правові тріщини у багаторічно будованому Системою мурі тотальної провини громадян перед Державою.

 

-       Але ж громадянин має право на оскарження незаконних методів проведення дізнання?

 

Спроби поскаржитись прокуророві у відомих мені випадках на протязі останніх десяти років поки що не давали ніяких результатів. Прокуратура в Україні просто є. Абсолютно нейтральна і навіть марна в питаннях захисту прав окремих громадян. Радий був би помилятися, але факти – досить вперта річ.

 

-       Як же почуваються правоохоронці по закінченні своєї «героїчної» служби?

 

На мій превеликий жаль, повернення багатьох «правоохоронців» до нормального відчуття дійсності відбудеться тільки при звільненні з «органів», позбавлення погонів, владних повноважень та службового посвідчення. Без цього правоохоронець на протязі тривалого періоду відчуває себе «голим». Тому й комплексує. А неспроможність функціонування у нашому суспільстві згуртовує колишніх правоохоронців у приватні охоронні структури, де вони створюють звичний для себе мікроклімат. Так і доживають – у впевненості правоти свого керівництва та нерозумінні причин неспроможності суспільства прийняти їхні моральні цінності.

 

-       На Вашу думку, чи зміниться ситуація після прийняття нового КПК?

 

Можливо. Проте не певен, що на краще. Закон може й непоганий, але його виконавцями залишилися ті ж особи, що й раніше. Тому маю абсолютно не райдужні прогнози.

На момент його прийняття була деяка видимість змін. З 20 листопада в Кривому Розі перестала функціонувати ціла армія професійних провокаторів, свідків і понятих. Робота правоохоронців стала полягати в розкритті вже скоєних та недопущенні нових злочинів, а зовсім не у їх виявленні (тобто штучному створенні). Чи зможуть вони так раптово навчитися розкривати злочини? Звичайно, ні. Значить, будуть пристосовуватися - приміряти та перекроювати КПК як овечу шкуру. Знову ж таки, ніхто не допустить зниження статистичних даних.

 

-       Ну а взагалі, Ви, як фахівець, можете акцентувати увагу на якихось значних змінах в кримінальному процесі?

 

Так. Зміни є. Наприклад, вже на початку «реформи» зі ст. 59 нашої Конституції зникло право громадян України на вільний вибір захисника. Захищати інтереси підозрюваного, потерпілого чи свідка зможе тільки професійний захисник – особа, що має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. І хоча термін «близькі родичі» отримав значне розширення, саме родичі вже не матимуть права захищати своїх близьких від обвинувачення.

Підозрюваний вже не матиме права оскаржувати постанову слідчого про порушення кримінальної справи, бо скасоване вже саме поняття порушення справи.

Дещо розширені права потерпілого на ознайомлення з матеріалами справи та на оскарження незаконних дій слідчого.

Прокуратура втратила функцію розслідування злочинів і буде займатися переважно контролюванням слідчих. Слідчі ж остаточно втратили процесуальну незалежність і всі свої дії будуть узгоджувати з прокурором.

Значно розширений перелік кримінальних правопорушень, розслідування яких буде розпочинатися тільки за заявою потерпілого.

 

-       Як Ви вважаєте, чи потрібна реформа правоохоронних органів і з чого її слід починати?

 

Реформа, звичайно, просто необхідна. Насамперед - це вивід слідчих із системи МВС і встановлення їхньої процесуальної незалежності від міліцейського керівництва.

А розпочинати все треба з відновлення самоповаги офіцерів до свого звання, з виховання гордості за свою службу. Як часто казав що за радянських часів мій наставник: «Ніколи не забувайте - ви тут для того, щоб допомагати людям». На жаль, наші правоохоронці сьогодні здебільшого допомагають людям якщо не отримати незаслужену судимість, то вже непевно розстатися з коштами.

Фактично реформа розпочнеться, коли у пересічного громадянина при вигляді людини у міліцейській формі не буде виникати бажання перейти на інший бік вулиці.

01 января 2013
© 2012 - 2018 Адвокат по уголовным делам | Пожаловаться на содержимое
Создать сайт бесплатно
Сайт создан на платформе ETOV